Рішення Суду Мілану
3 травня 2024 року Суд Мілану, Офіс Судді з Попередніх Розслідувань, виніс постанову, яка уточнює можливість кваліфікації злочину привласнення викраденого майна у контексті професійної діяльності кримінальних адвокатів. У рішенні встановлено, що злочин привласнення викраденого майна може бути віднесений до поведінки адвоката лише за умови, що на момент прийняття грошей адвокат мав впевненість у їхньому злочинному походженні, без накладення на нього обов’язків з розслідування джерел доходу клієнта.
Розглянута Справа
Суд Мілану розглянув позицію двох кримінальних адвокатів, яких підозрюють у прийнятті готівкових платежів, що, ймовірно, мають незаконне походження, як оплату за професійні послуги. Була подана вимога застосувати до них запобіжний захід у вигляді призупинення професійної діяльності відповідно до статті 290 КПК Італії. У рішенні зазначено, що злочинне походження грошей є найважливішим елементом для кваліфікації злочину привласнення викраденого майна.
Суб’єктивний Елемент Злочину Привласнення Викраденого Майна
Умисел у привласненні викраденого майна вимагає усвідомлення і волі прийняття грошей або майна з розумінням їх злочинного походження. Судова практика часто плутає усвідомлення з можливістю його, але рішення Суду Мілану підтвердило, що умовний умисел можна кваліфікувати лише тоді, коли агент, усвідомлюючи можливість злочинного походження грошей, не діяв би інакше, навіть маючи впевненість у цьому.
Специфіка Відносин Адвоката та Клієнта
Економічні Відносини та Походження Грошей
Постанова підкреслила особливість економічних відносин між кримінальним адвокатом і клієнтом, особливо коли клієнт підозрюється у вчиненні злочину. Можлива обізнаність про злочинний статус боржника не може бути достатньою для кваліфікації злочину привласнення викраденого майна. Інакше адвокат ніколи не зміг би вимагати оплати своїх послуг від клієнта, який займається злочинною діяльністю.
Чутливість Відносин Захисту
Відносини захисту між адвокатом і клієнтом відрізняються від будь-яких інших договірних відносин, оскільки стосуються основоположного права на захист. У рішенні підкреслено, що накладення на адвоката обов’язків з розслідування джерел доходу клієнта буде заважати конституційному праву на захист.
Судові Прецеденти
Орієнтири Верховного Суду
Верховний Суд уже роз’яснив, що існування злочину привласнення викраденого майна має бути виключено у сімейних або обов’язкових відносинах, де обізнаність про злочинне походження грошей недостатня для кваліфікації спеціального умислу злочину.
Посилання на Німецьку Судову Практику
Рішення Суду Мілану розвинуло шлях, подібний до того, який розробив Німецький Конституційний Суд, який допускає обвинувачення лише тоді, коли професіонал має повну впевненість у злочинному походженні грошей, виключаючи ситуації з простими підозрами з області кримінальної значущості.
Висновок
Рішення Суду Мілану є важливим роз’ясненням щодо можливості кваліфікації злочину привласнення викраденого майна у контексті професійної діяльності кримінальних адвокатів. Воно підкреслює важливість захисту права на захист та уникнення обов’язків розслідування, які можуть заважати довірчим відносинам між адвокатом і клієнтом.
Постанова демонструє обережний і захисний підхід, надаючи значення фактичним обставинам, які виключають кримінальну відповідальність адвокатів за відсутності впевненості у злочинному походженні отриманих грошей.