Нещодавнє рішення Касаційного суду IV секції від 30 травня 2024 року № 21557 розглядає питання допустимості відеозаписів, зроблених правоохоронними органами в громадських або відкритих для публіки місцях. Це рішення є важливим орієнтиром щодо регулювання нетипових доказів та їх відповідності національному та європейському законодавству.
Контекст вироку
Конкретний випадок
Вирок було винесено у відповідь на клопотання про перегляд, подане підозрюваним проти постанови про попереднє ув’язнення за злочин торгівлі наркотиками. Обмежувальний захід був виданий, зокрема, на основі відеозаписів, зроблених правоохоронними органами в садах великого кондомініуму, за дозволом прокурора.
Порушені правові питання
Серед підстав для апеляції підозрюваний стверджував про порушення закону, аргументуючи це тим, що прокурор розпорядився про проведення відеозаписів до внесення підозрюваного до реєстру згідно зі статтею 335 КПК. Крім того, було піднято питання про конституційну незаконність національних положень (статті 125 і 189 КПК) за передбачуване порушення європейських правил захисту конфіденційності.
Рішення Касаційного суду
Законність попередніх розслідувань
Касаційний суд визнав законним проведення розслідувань до внесення підозрюваного до реєстру підозрюваних, підкреслюючи, що таке внесення не могло відбутися до появи конкретних доказів проти підозрюваного. Таким чином, відеозаписи були зроблені, коли ще не було вказівок на конкретну участь підозрюваного.
Допустимість відеозаписів
Верховний суд підтвердив допустимість відеозаписів, дозволених прокурором, виключивши, що це були атмосферні перехоплення. Згідно з усталеною юриспруденцією, відеозаписи в громадських або відкритих для публіки місцях, зроблені правоохоронними органами, навіть з власної ініціативи, вважаються нетиповими доказами і підлягають регулюванню статтею 189 КПК.
Конституційна законність та Директива 2022/58/ЄС
Суд відхилив підняті питання конституційної законності, вважаючи, що не було проблеми допустимості розслідувань за відсутності внесення підозрюваного до реєстру. Крім того, було виключено необхідність попереднього звернення до Суду Європейського Союзу, оскільки правильне застосування спільного права було очевидним і не підлягало обґрунтованим сумнівам.
Висновкові роздуми
Приватні місця проживання та право на конфіденційність
Суд розмежував відеозаписи у громадських або відкритих для публіки місцях і ті, що використовуються для приватної діяльності. Для перших не потрібно судового дозволу, тоді як для других потрібен мотивований наказ прокурора або судді.
Наслідки для юридичної практики
Цей вирок підтверджує лінію юриспруденції, згідно з якою відеозаписи, зроблені правоохоронними органами в громадських місцях, можуть використовуватися як докази без попереднього судового дозволу. Адвокати повинні враховувати це рішення під час захисту та оцінки законності доказів, представлених у кримінальних провадженнях.
Для отримання додаткової інформації та інсайтів щодо вироку та його практичного застосування рекомендується безпосередньо ознайомитися з повним текстом рішення та стежити за розвитком юриспруденції щодо нетипових доказів та захисту конфіденційності.