Контекст справи та скарги заявника
В італійському юридичному контексті Верховний суд Касації недавно виніс рішення, стосовно суті справи щодо видачі до Хашемітського Королівства Йорданії. У цьому документі ми розглянемо деталі цього рішення та питання, які порушив заявник.
Справа стосується окремої особи, що їй було висунуто міжнародний ордер на арешт внаслідок засудження до трьох років примусових робіт в Йорданії. Заявник був визнаний винним у торгівлі людьми згідно з юридичними нормами Йорданії, що стосуються боротьби з торгівлею людьми.
Заявник висунув два підстави для апеляції. Перша підстава стверджує, що покарання примусовими роботами в Йорданії несумісне з основними принципами італійського правового порядку та Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, зокрема зі статтею 4, пунктом 2, яка забороняє примусову працю. Крім того, вказується на те, що стан здоров’я заявника серйозний і несумісний із строком ув’язнення в Йорданії.
Друга підстава стосується загрози смерті, якій заявник був би підданий у разі видачі. Офіційні документи, видані Міністерством юстиції Йорданії, вказують на те, що заявник отримав загрози смерті від сунітського етносу, який є більшістю у країні-замовнику, через його попередні дії.
Рішення Верховного суду та врахування
Верховний суд, відповідно до висновків Генеральної прокуратури, скасував оскаржене рішення та направив справу до Апеляційного суду Мілана з мотивів першої підстави для апеляції. Однак була відхилена друга підстава, запропонована заявником, стосовно загрози смерті в Йорданії.
Суд підкреслив, що заборона примусових робіт, передбачена статтею 705 Кримінального процесуального кодексу Італії, не обов’язково застосовується до праці, накладеної на ув’язнених, відповідно до Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Крім того, судовий орган-заявник забезпечив, що робота, призначена для заявника, буде відповідати його віку та стану здоров’я.
Проте суд вказав на відсутність належної перевірки конкретних характеристик примусових робіт, передбачених законодавством Йорданії. Було наголошено на необхідності чітко визначити, що така робота не порушує основних прав людини і спрямована на реабілітацію та соціальну реінтеграцію засудженого.
Отже, рішення було скасовано і направлено до Апеляційного суду Мілана для більш докладного перегляду умов примусових робіт в Йорданії та їх впливу на основні права заявника.
Завершуючи, справа щодо видачі до Йорданії порушила важливі питання стосовно сумісності примусових робіт та загрози для життя заявника. Перша підстава для апеляції була прийнята, друга відхилена, але рішення все одно було скасовано з метою надати можливість більш детального перегляду умов примусових робіт в Йорданії та гарантій для основних прав заявника.
