Екстрадиція до Італії та з Італії: значення, механізм
Екстрадиція — це складний процес, який за своєю природою вимагає втручання адвокатів, що спеціалізуються на екстрадиції до Італії та з Італії, для успішного врегулювання будь-яких ситуацій.
Команда юристів компанії ILA (International Lawyers Associates) займається як активною, так і пасивною екстрадицією, що робить їх найкомпетентнішими фахівцями у цій галузі.
Значення екстрадиції
Екстрадиція, що регламентується статтями 697–720 Кримінального процесуального кодексу Італії, а також міжнародними конвенціями та правилами, може бути визначена як видача особи державою, на території якої знаходиться така особа, іншій державі (яку називають державою, яка вимагає видачі), яка подала запит щодо переслідування особи або виконання судового рішення чи покарання.
Механізм екстрадиції до Італії та з Італії
Італія протягом багатьох років уклала кілька двосторонніх угод про екстрадицію, які є інструментами встановлення та регулювання співпраці Італії з країнами, що не належать до Європейського Союзу, і з якими Італія прагне вдосконалити міжнародну судову співпрацю для боротьби зі злочинністю. Не можна не згадати про екстрадиційний договір між Італією та Китаєм; цей договір складається з 21 статті та передбачає взаємне зобов’язання сторін передавати розшукуваних осіб для цілей кримінального провадження або забезпечення виконання покарання.
У цьому випадку екстрадиція робиться через правопорушення, що караються щонайменше ув’язненням на один рік або «коли запит на екстрадицію робиться з метою виконання покарання у формі позбавлення волі, і якщо на момент подання запиту залишається щонайменше півроку до закінчення строку покарання.
Послаблення у застосуванні загального принципу подвійної караності передбачається у випадку митних, податкових або фінансових правопорушень, за яких екстрадиція здійснюється, навіть якщо запитувана сторона не передбачає такого самого складу цих правопорушень.
Договір також регулює можливу відмову здійснювати екстрадицію, яка має надаватися іншій державі із зазначенням причин, наприклад, у екстрадиції може бути відмовлено, якщо правопорушення підлягає кримінальній юрисдикції держави, яка отримує запит на екстрадицію, відповідно до її національного законодавства, і особа має бути притягнута в суді до відповідальності за те саме правопорушення, за яке вимагається екстрадиція, або якщо екстрадиція не є доцільною з урахуванням серйозності правопорушення, віку або стану здоров’я особи, цей договір також визначає органи влади в кожній країні, відповідальні за передачу необхідних запитів, тобто Міністерство юстиції Італії та Міністерство закордонних справ Китаю.
Очевидно, що у випадку терміновості може бути попередній арешт особи, у відношенні якої видано запит на екстрадицію; у разі схвалення екстрадиції передбачається 40-денний період для передачі особи з моменту повідомлення про результат розгляду запиту.
Відповідно до угод між Італією та Китаєм договір про екстрадицію має невизначений термін дії!
Цілком природньо, що установа, яка займається питаннями екстрадиції, прагне до посилення міжнародного співробітництва в судовій сфері та в своїй роботі дотримується детальної та постійно оновлюваної процедури; тому, якщо потрібна допомога, доцільно звернутися до провідних юристів з кримінального права експертів в цій галузі.
У будь-якому випадку, кримінальне провадження ніколи не повинно бути інструментом політичного переслідування, саме тому наша фірма пропонує послуги найдосвідченіших юристів з екстрадиції.
«Прагнення не мати жодного дюйма землі, де б потурали справжнім злочинам було б найефективнішим засобом запобігання їм»
Передумови
У контексті посилення міжнародного судового співробітництва, основну роль, безсумнівно, відіграє Інтерпол, міжнародна організація кримінальної поліції. Насправді, коли особа вчинила злочин і її не можуть знайти на одній території, центральний орган надсилає попередження в Інтерпол, де ім’я розшукуваного вводиться в базу даних, щоб поліцейські сили всіх країн світу могли заарештувати втікача, як тільки його буде знайдено.
Екстрадиція відбувається у присутності судді країни, де особу заарештовано, таким чином, є можливість оцінити законність міжнародного ордера на арешт; якщо буде встановлено, що міжнародний ордер на арешт видано з порушенням законодавства, заарештовану особу звільнять негайно. Якщо все було зроблено законно, особу буде видано країні, яка вимагає її екстрадиції, для того, щоб особу можна було засудити або примусити відбути вирок.
Останнім часом широко використовується такий інструмент як Red Notice — повідомлення про розшук з метою арешту та видачі розшукуваних осіб, яке розсилається поліцейським установам по всьому світі для організації міжнародного арешту особи на підставі наказу, виданого національним чи міжнародним судом. Для того, щоб гарантувати екстрадицію, випускається повідомлення про розшук з метою арешту та видачі розшукуваних осіб, на арешт яких видано міжнародний ордер за дії, вчинені в іншій державі. Цей запит може бути виданий лише в тому випадку, якщо правопорушення є загальним правопорушенням конкретної сили тяжкості, і якщо запит представляє інтерес для цілей міжнародного співробітництва поліції.
У цьому випадку майже у всіх країнах світу запит Інтерполу вважається дійсним запитом на попередній арешт, зокрема, якщо запит на арешт надходить із країни, з якою Італія має договір щодо екстрадиції.
Типи
Як відомо, наша правова система передбачає два типи екстрадиції:
• пасивна екстрадиція;
• активна екстрадиція.
Пасивна екстрадиція виникає, коли іноземна держава вимагає екстрадиції з Італії.
Активна екстрадиція, з іншого боку, відбувається тоді, коли саме Італія подає запит на екстрадицію до іншої країни.
Як і до кого звернутися у випадку екстрадиції
Взагалі кажучи, найчастіше адвокату у кримінальних справах, який обов’язково має бути висококваліфікованим професіоналом, ставлять питання про передумови та обмеження цього заходу.
Для передачі осіб, які розшукуються згідно з вимогами кримінального права, екстрадиція не допускається, якщо факт, який є предметом запиту про екстрадицію, не передбачено як правопорушення італійським або іноземним законодавством; однак воно може бути надано або запропоновано навіть за правопорушення, не передбачені міжнародними конвенціями, за умови, що вони це не забороняють.
У зв’язку з цим Касаційний суд у зазначеному рішенні, добре відомому кожному адвокату з кримінальних справ, який співпрацює з нашими міжнародними юристами, визначив, що вимога подвійного визнання злочину відповідно до статті 13 Кримінального кодексу не передбачає відповідність нормативної конфігурації та трактування справи, а лише застосовність кримінальної санкції в обох правових системах до фактів, щодо яких ведеться провадження (Касаційна кримінальна справа, Розділ VI, рішення № 42777 від 13 жовтня 2014 року). Таким чином, достатньо того, що цей факт розглядається як кримінальний злочин обома залученими державами. У будь-якому випадку не має значення, чи по-різному карається правопорушення, чи застосовуються різні правила для застосування обставин, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність.
Різні номінативні визначення також не мають значення, оскільки простого визначення факту як правопорушення достатньо.
Крім того, екстрадиція громадянина не допускається, якщо це не дозволено міжнародними конвенціями.
На додаток до цього, держава, яка вимагає видачу засудженої особи (виконавча екстрадиція) або обвинуваченого (процесуальна екстрадиція), не може притягнути їх до кримінальної відповідальності за діяння, що передували або просто відрізняються від того, за яке було надано видачу, за винятком випадків, коли відповідна особа дає згоду.
Слід також нагадати, що екстрадиція, яка підлягає принципу “одне й те ж саме правопорушення”, заборонена, якщо особа вимагається за політичні злочини, і особливо забороняється, якщо є підстави вважати, що запитувана особа буде піддана діям, які становлять порушення одного з основних прав людини!
Щодо цього питання Європейський суд з прав людини неодноразово заявляв, що заподіяні страждання ніколи не повинні перевищувати неминучий елемент покарання, передбаченого будь-якою формою законного карного поводження.
Держави зобов’язані забезпечити, щоб будь-яка екстрадована особа перебувала під вартою в умовах, які поважають її гідність, і щоб спосіб виконання вироку не завдавав їй страждань, інтенсивність яких перевищує неминучий рівень страждань, властивих утриманню під вартою; адвокат у кримінальних справах, який спеціалізується на екстрадиції, звичайно, є найбільшим гарантом цієї вимоги.
Процедура екстрадиції складається з кількох етапів як адміністративного, так і юрисдикційного характеру, тому необхідна серйозна спеціальна допомога, яку наша команда, що постійно оновлює свій професійний рівень, може надати через системну підтримку протягом всієї процедури.
Можливість найкращим чином провести процедуру екстрадиції існує і є реальною!
Виконання в Італії іноземних рішень у кримінальних справах
Інститут примусового виконання в Італії закордонних кримінальних рішень, що надходять із судових органів держав, які не є членами ЄС, регулюється статтями 730–741 Кримінального кодексу, і має на меті покращення міжнародних юрисдикційних відносин.
Кожен юрист у кримінальних справах, який працює в нашій команді, обізнаний з останніми законодавчими реформами у цій сфері, зокрема, Законодавчим декретом № 161 від 07.09.2010 року, яким було перенесено Рамкове рішення 2008/909/JHA щодо застосування принципу взаємного визнання кримінальних вироків, якими призначено покарання у вигляді позбавлення волі або заходи, пов’язані з позбавленням волі, з метою їх виконання в Європейському Союзі.
У зв’язку з цим необхідно підкреслити, що визнання наслідків іноземних кримінальних вироків зараз розглядаеться як традиційний інститут, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу, так само як інструмент, що регулюється окремими міжнародними домовленостями і, нарешті, знедавна, як інноваційний інструмент співпраці, в межах країн Європейського Союзу.
Передача запиту відповідно до статті 12 (2) Кримінального кодексу
Як добре відомо практикам, за відсутності міжнародних угод, традиційний тип визнання не ототожнює цей акт з італійським, а скоріше розглядається як юридичний історичний факт для певних наслідків, які безапеляційно передбачені, наприклад рецидив!
Загалом, процедура передбачає кілька суб’єктів, таких як міністр юстиції, Генеральний прокурор та Апеляційний суд.
Прокурор, якщо іноземне судове рішення має бути визнано для наслідків, передбачених у статті 12(1)(1), (2) і (3) Кримінального кодексу, порушує відповідне провадження з запитом до суду. З цією метою він може, також через Міністерство юстиції, звернутись до компетентних іноземних органів по інформацію, яку він вважає необхідною.
Якщо державний прокурор отримує інформацію від іноземного органа, також через Міністерство юстиції, про наявність кримінального вироку, винесеного за кордоном, він вимагає, щоб вона була передана іноземним представникам влади відповідно до форм, передбачених міжнародними конвенціями, набула чинності в іноземній державі або, якщо це неможливо, за дорученням, для цілей визнання відповідно до пункту 2.
Запит до апеляційного суду містить уточнення наслідків, щодо яких вимагається визнання.
Також у цьому випадку процедура є досить складною, тому важлива допомога таких професіоналів, як ті, що працюють в компанії International Lawyers Associates.