Історія Вінченцо Веккі була довгою і складною юридичною одіссеєю, яка перетнула кордони та юрисдикції Італії та Франції. Суть справи полягає в G8 в Генуї, де Веккі був засуджений в Італії до 11 років і 6 місяців в’язниці за руйнування та грабіж. Його втеча до Франції в 2012 році спричинила низку юридичних подій, що призвели до ключового питання: чи надасть Франція екстрадицію Веккі Італії?
Справа Вінченцо Веккі
Вінченцо Веккі є відомим активістом у русі “no global”. У 2012 році, після засудження в Італії за його участь у протестах G8 в Генуї у 2001 році, він втік до Франції. Основним обвинуваченням проти нього було “руйнування та грабіж,” злочин проти майна, який сягає коріннями до італійського кримінального кодексу 1930 року.
Італійський Верховний суд (Cassazione) видав остаточний вирок Веккі на 11 років і 6 місяців в’язниці в 2012 році, спровокувавши низку юридичних подій, які охопили обидві країни.
Франція відхиляє екстрадицію
Франція відхилила екстрадиційну вимогу Веккі з Італії втретє. Судді у Ліоні заявили, що європейська ордонанська вимога щодо арешту, винесена проти Веккі, не застосовується во Франції і що вирок, накладений в Італії, був “непропорційним” до його поведінки.
Ключовою мотивацією для французьких суддів було те, що Веккі, протягом своїх років у Франції, побудував життя зі стосунками, сім’єю та активною участю в спільноті. Тому його екстрадиція була б “непропорційною образою” його правам.
Контекст Генуї G8
Правова сага Веккі тісно пов’язана з одним із найконтроверсійніших моментів в історії Італії – самітом G8 в Генуї. Під час цього саміту було здійснено арешти протестувальників, насильство з боку правоохоронних органів та смерть Карло Джуліані.
Веккі є останнім з так званих активістів “чорних блоків”, який ще на волі, і його історія є однією з найскладніших справ у “процесі над 25”, спочатку десяти активістів, які були засуджені до майже 100 років в’язниці.
Злочин “руйнування та грабіж”
Основним злочином, за який був засуджений Веккі, є “руйнування та грабіж”, злочин проти майна, зазначений у статті 419 італійського кримінального кодексу. Незважаючи на те, що це злочин проти майна, він сягає своїми коріннями до італійського кримінального кодексу 1930 року і був включений до злочинів проти громадського порядку під час епохи фашизму. Законом передбачена покарання від восьми до 15 років в’язниці, зі збільшенням покарання, якщо дії відбуваються під час протестів.
Конфлікт з Францією
Правовий конфлікт між Італією та Францією щодо екстрадиції Веккі був довгим і складним. Французькі судді оскаржували європейську ордонанську вимогу та сам характер італійського засудження. Вони підкреслювали відсутність аналогічного злочину в французькій правовій системі та непропорційний характер наложеної покарання.
Рішення Франції породило більше загальних питань стосовно здатності країни-екстраданта оцінювати не лише формальний запит на екстрадицію, а й заслуги засудження.
Рішення Французького Верховного суду (Cassation)
Італійський Верховний суд запитав думку Суду Європейського Союзу щодо можливості втручання у суть європейських ордонанських вимог, що призвело до відповіді, яка вплинула на кінцеве рішення. 29 листопада 2022 року французький Верховний суд (Cassation) скасував рішення суду апеляції в Анже, передавши справу до нового суду апеляції у Ліоні.
У Франції справа Веккі мобілізувала інтелектуалів та активістів, що були проти екстрадиції, досягнувши бажаного результату: судді в Ліоні підтвердили відхилення екстрадиції, дозволивши Веккі залишитися во Франції як вільною особою, подалі від тіней Генуї.
Довгий і складний юридичний бій Вінченцо Веккі породив важливі питання щодо судової практики у сфері міжнародного права та пропорційності покарань. Його історія залишиться значущим розділом в історії соціальних рухів і європейської юстиції.