Загальна нормативна база статті 80 TU 309/90
Стаття 80, пункт 2, Єдиного закону про наркотики (DPR 309/1990) передбачає підвищення покарань для тих, хто скоїв злочини, пов’язані з великими кількостями наркотичних або психотропних речовин. Зокрема, покарання збільшуються наполовину або на дві третини, коли залучені значні кількості, і можуть досягати 30 років ув’язнення за наявності обтяжуючих обставин, таких як змішування речовин, що підвищує їх небезпечність. Це положення відображає суворий підхід законодавця до боротьби з наркоторгівлею, посилюючи покарання за злочини, пов’язані з великими кількостями наркотиків, щоб захистити суспільство від шкідливих наслідків наркоторгівлі.
Питання “великої кількості” в судовій практиці
Визначення “великої кількості” викликало значні дискусії в судовій практиці. Рішення Об’єднаних палат від 30 січня 2020 року № 14722 підтвердило критерії, встановлені рішенням Бьонді від 2012 року (Cass., SS.UU., 24 травня 2012 року, № 36258), яке встановило поріг у 2 кг активної речовини для канабісу як орієнтир для визначення великої кількості. Проте використання терміну “м’які наркотики” щодо канабісу залишається суперечливим через його потенційну небезпеку для фізичного та психічного здоров’я, а також ризик призвести до вживання більш небезпечних речовин.
Направлення справи та ст. 618 КПК
Важливе тлумачення обтяжувальної обставини великої кількості було висунуто в ухвалі IV Кримінальної палати Касаційного суду від 10 вересня 2019 року, № 38635. Питання, яке було передане на розгляд Об’єднаних палат, стосувалося того, чи необхідна нова оцінка умов для застосування обтяжувальної обставини після законодавчої зміни 2014 року. Об’єднані палати Бьонді у 2012 році встановили кількісний поріг у 2000 разів від максимально допустимого значення активної речовини відповідно до міністерських таблиць. Цей математичний критерій був пом’якшений дискреційними повноваженнями судді, який міг оцінювати небезпеку речовини. Після втручання Конституційного суду у 2014 році було відновлено розмежування між м’якими та важкими наркотиками, що дозволило більшу гнучкість у тлумаченні.
Еволюція судової практики щодо великої кількості
Протягом багатьох років судова практика продовжувала розвиватися на основі керівних принципів, встановлених рішенням Бьонді від 2012 року. Зберігаючи актуальність кількісних критеріїв, суди прагнули інтегрувати ці оцінки з якісними аспектами. Рішення Касаційного кримінального суду від 18 червня 2019 року № 35671 підтвердило, що навіть після втручання Конституційного суду кількісні критерії залишаються чинними, але повинні застосовуватися разом з оцінкою небезпеки речовини. Такий баланс між правовою визначеністю та дискрецією суду є важливим для забезпечення справедливого застосування закону.
Подолання концепції “насичення ринку”
Одним із судових прецедентів, подоланих рішенням Бьонді від 2012 року, була концепція “насичення ринку“, введена рішенням Прімавера 2000 року (Cass., SS.UU., 21 червня 2000 року, № 17). Ця теорія, заснована на здатності звинуваченого кількості наркотиків задовольнити значну кількість споживачів, піддавалася критиці через труднощі у її застосуванні в контексті наркоторгівлі, де ринок є підпільним і важко вимірюваним. Рішення Бьонді замінило цей підхід об’єктивними кількісними критеріями, встановивши чіткі та вимірювані межі, щоб уникнути свавільних тлумачень.
Підтвердження юриспруденції Бьонді 2012 року
Незважаючи на законодавчі зміни та рішення Конституційного суду № 32/2014, рішення Об’єднаних палат Бьонді 2012 року залишається надійним орієнтиром. Кількісні межі, встановлені для різних речовин, таких як 750 мг для кокаїну, 250 мг для героїну та 1000 мг для канабісу, продовжують надавати чітке керівництво для суддів та адвокатів у визначенні того, коли кількість наркотиків перевищує допустимий ліміт для особистого використання.
Вплив фактору часу на зберігання наркотиків
Цікавим аспектом юриспруденції Бьонді є період споживання, покритий максимально допустимою кількістю (QMD), який не обмежується 24 годинами, а може тривати тиждень або більше залежно від обставин. Це запобігає надто обмежувальним тлумаченням, які могли б несправедливо обмежити право на зберігання наркотиків для особистого користування.
Еволюція судової практики щодо великих кількостей наркотиків відображає постійні зусилля щодо досягнення балансу між правовою визначеністю та гнучкістю в застосуванні закону. З одного боку, необхідно зберігати чіткі параметри, щоб уникнути надмірної дискреційності суддів; з іншого боку, важливо, щоб суди враховували якість речовини та контекст, у якому скоюються злочини. Рішення Бьонді 2012 року сприяло підвищенню передбачуваності та правової визначеності, але необхідно постійно оновлювати законодавство, щоб реагувати на виклики, пов’язані зі змінами у соціальних та кримінологічних явищах, пов’язаних із наркоторгівлею.