Екстрадиція – це юридична процедура, за допомогою якої одна держава передає особу іншій державі для судового переслідування або відбування покарання. Цей механізм регулюється двосторонніми та багатосторонніми угодами, спрямованими на боротьбу з транснаціональною злочинністю та забезпечення міжнародної справедливості.
Основні принципи екстрадиції
- Принцип подвійної кримінальності – Діяння має бути кримінально караним в обох державах, що беруть участь у процесі.
- Принцип спеціальності – Особа, яка була екстрадована, може бути притягнута до відповідальності лише за ті злочини, які зазначені в запиті про екстрадицію.
- Заборона екстрадиції за політичні злочини – Зазвичай політичні злочини не підлягають екстрадиції, за винятком особливих випадків (наприклад, тероризм).
- Захист прав людини – Особа не може бути екстрадована, якщо їй загрожують тортури або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження в країні, яка подала запит.
Як працює процедура екстрадиції?
- Запит на екстрадицію – Держава, що звертається з проханням, надсилає офіційний запит, у якому викладаються деталі злочину та особи, яка розшукується.
- Оцінка запиту – Держава, яка отримала запит, перевіряє його законність відповідно до міжнародних договорів та свого внутрішнього законодавства.
- Рішення щодо екстрадиції – У разі схвалення особа передається владі держави-запитувача; у разі відмови вона залишається під юрисдикцією держави, що відмовила в екстрадиції.
Висновок
Екстрадиція є ключовим інструментом міжнародного судового співробітництва. Однак її застосування має завжди відповідати фундаментальним правам людини та принципам справедливого судового розгляду.