Концепція кіберзлочинності охоплює різноманіття незаконних актів, які використовують комп’ютерні технології, як апаратне, так і програмне забезпечення. Ці злочини можуть мати різні цілі, від комерційного використання до атак на національні системи безпеки країни. Незважаючи на те, що перший відповідний закон в Італії, закон № 547/1993, був прийнятий понад два десятиліття тому, багато його положень залишаються незрозумілими та зазнали подальших змін, включаючи приєднання до Будапештської конвенції про кіберзлочинність через закон № 48/2008.
Визначення та кримінологічні підходи
Комп’ютерна система в контексті злочину
“Комп’ютерна система”, за визначенням Будапештської конвенції, це “будь-яке обладнання або група взаємопов’язаних або пов’язаних обладнань, одне або декілька з яких, згідно з програмою, виконують автоматичну обробку даних”. Це визначення є широким і включає будь-який електронний обчислювач, здатний обробляти цифрову інформацію.
Класифікація кіберзлочинів
Кіберзлочини поділяють на:
- Комп’ютерні шахрайства (Computer Fraud): Маніпулятивні поведінки з метою шахрайства.
- Комп’ютерне зловживання (Computer Abuse): Неправомірне використання технологій для отримання переваг.
Інші експерти поділяють кіберзлочини на:
- Власне комп’ютерні злочини: Не існують без використання комп’ютерних інструментів.
- Кіберзлочини у широкому розумінні: Включають випадки, які також можуть відбуватися поза кіберпростором.
Ця класифікація, однак, не в змозі вловити складність та різноманіття незаконних поведінок, які використовують технології.
Специфіка кіберзлочинів
Роль та відповідальність оператора системи
Кримінальний кодекс визначає специфічні обтяжувальні обставини для злочинів, вчинених операторами систем, які зловживають своїми кваліфікаціями. Ці особи відіграють ключову роль у моніторингу або управлінні багатокористувацькими комп’ютерними системами і можуть включати програмістів, системних адміністраторів або аналітиків.
Провайдер як ключова фігура
Інтернет-провайдер (ISP) може нести відповідальність на цивільному рівні лише у разі порушення принципів звичайної обережності. Юриспруденція довго обговорювала кримінальну відповідальність провайдерів за незаконні дії, скоєні їхніми користувачами.
“Можливі” кіберзлочини
Випадки загальних злочинів
Деякі злочини, хоча і зазвичай асоціюються з кіберконтекстом, не вимагають технологічного засобу для їхнього виконання. Це включає шахрайства, які можуть відбуватися як онлайн, так і офлайн, демонструючи, що технологія – лише один із способів вчинення злочину.
Специфічно кіберзлочини
Навпаки, існують злочини, такі як шахрайство з ідентичністю, які не могли б існувати без використання технології. Ці злочини відбуваються, коли особа експлуатує особисті дані іншої особи за допомогою технологічних засобів, часто з метою незаконного доступу до коштів або інформації.
Сфера кіберзлочинності є обширною та складною. Хоча італійське законодавство з прийняттям Будапештської конвенції є просунутим, воно вимагає постійних оновлень, щоб встигати за еволюцією технологій та кримінальних методологій. Глибокий та постійно оновлюваний аналіз є невід’ємним для ефективного розуміння та протидії цим злочинам.