Екстрадиція – це форма судового співробітництва між країнами, яка полягає в передачі однією країною особи, яка знаходиться на її території, іншій країні з метою проведення судового розгляду (екстрадиція для суду) або виконання покарання, якщо особа вже була засуджена (екстрадиція для виконання покарання).
Загальні особливості екстрадиції
Види екстрадиції: Екстрадицію можна класифікувати як активну (з іноземної країни) або пасивну (до іноземної країни).
- Правове регулювання: В Італії екстрадиція регулюється статтею 13 Італійського Кримінального кодексу, яка встановлює, що екстрадиція регулюється італійським кримінальним законодавством, міжнародними конвенціями та міжнародними звичаями.
- Вимоги: Екстрадиція не допускається, якщо злочин в питанні не вважається злочином згідно з італійським та законом іноземної країни. Однак її можуть надати або запропонувати навіть за відсутності відповідних конвенцій, за умови, що це явно не заборонено.
- Громадяни: Екстрадиція громадян Італії дозволена лише в разі наявності відповідних міжнародних конвенцій.
- Обмеження: Екстрадиція підлягає певним обмеженням. Італійська Конституція забороняє екстрадицію за політичними злочинами, хоча існують різні інтерпретації щодо обсягу цього обмеження. Крім того, екстрадиція заборонена, якщо закон іноземної системи передбачає страту за вчинення вказаного злочину.
Міжнародні угоди
Італія уклала численні двосторонні угоди про екстрадицію з різними країнами з 1873 року. Крім того, Італія є учасницею Європейської конвенції про екстрадицію та взаємну допомогу в кримінальних справах 1957 року, до якої входить багато членів.
Процедура екстрадиції
Пасивна екстрадиція
У випадку пасивної екстрадиції Міністр юстиції відповідає за надання екстрадиції за рішенням компетентного судді (Апеляційний суд), як це передбачено статтею 697 Італійського Кримінального процесуального кодексу. Екстрадиція є єдиним засобом передати особу іноземному органу для виконання вироку.
Принципи кодифікації
Серед принципів кодифікації, які регулюють процедуру екстрадиції, можна виділити:
- Подвійне кримінальне правопорушення: Екстрадиція вимагає, щоб злочин був кримінальною діяльністю в обох країнах, які беруть участь.
- Спеціальність: Екстрадиція, надана для конкретного злочину, не може поширюватися на інший злочин, скоєний раніше.
- Не двічі за однією та тою ж справою: Екстрадиція не допускається за фактом, який вже був розглянутий в судовому засіданні з остаточним вироком в обвинуваченні або вільністю.
- Принцип спеціальності: Якщо процес за тим самим фактом все ще триває, він має переважати над запитом на екстрадицію іноземної країни.
Заборони
Стаття 13 Італійського Кримінального кодексу та стаття 26 Італійської Конституції встановлюють заборону екстрадиції громадян Італії, якщо міжнародні конвенції не передбачають інше.
Процедура
Запит на екстрадицію від іноземної країни подається відповідно до статті 700 Італійського Кримінального процесуального кодексу. Відповідальність за проведення закритого розгляду покладається на Апеляційний суд, в якому може взяти участь іноземна країна. Суддя перевіряє законність запиту та відсутність перешкод для екстрадиції.
Запобіжні заходи
Статтями 714-719 Італійського Кримінального процесуального кодексу передбачені запобіжні заходи, застосовані за підтримкою Міністра юстиції.
Апеляція
У разі прийняття рішення на користь екстрадиції справа повертається до Міністра, який все одно може відмовити у екстрадиції з політичних міркувань, оскільки думка Апеляційного суду не є обов’язковою.
Активна екстрадиція
У разі активної екстрадиції Міністр подає запит, який може бути як добровільним, так і за запитом Генерального прокурора. Однак цей метод може викликати питання через політичні угоди між Міністерством юстиції та іноземною країною та може порушити питання про фундаментальні принципи.
У підсумку, екстрадиція є складним процесом, який включає в себе багато правових та процедурних аспектів. Італія уклала міжнародні угоди та дотримується принципів кодифікації для забезпечення правильної екстрадиції у відповідних справах. Однак залишаються відкритими питання і дискусії щодо обмежень та методів екстрадиції, особливо в контексті активної екстрадиції.
